Він мене б'є, а я його люблю

Він мене б'є, а я його люблю

"Допоможіть порадою!
Мені 19 років, зустрічаюсь із хлопцем майже рік. Але у нас величезні проблеми. Він дуже ревнивий. Забороняє мені говорити з іншими хлопцями, навіть з однокурсниками та його друзями. Якщо бодай слово скажу, просто шаленіє.
Але найстрашніше, що він мене б'є. Спочатку ми сваримось, потім він мене обзиває і далі доходить до стусанів. Мені боляче і принизливо. Лупцює кулаками і дуже сильно, синці лишаються. Таке було вже чотири рази.
Запитаєте, чого ж я його не покину? А тому, що після цього він приходить, плаче, стає на коліна і каже, що жити без мене не може. Навіть вени одного разу порізав, коли я його вигнала. Поставив ультиматум — якщо піду від нього, він накладе на себе руки. Після цього я й сама плачу і розумію, що не можу його покинути. Врешті, я ж його також люблю. Але терпіти побоїв теж не можу.
Чи є вихід із ситуації? Може, хтось із жінок має досвід у таких стосунках? Є шанс, що він виправиться і більше не битиме мене ? Чи краще покинути одразу?"
Наталя

ОБГОВОРЮЄМО

• Марина Власюк, технолог, 28 років:

— Мій перший хлопець казав, що коли я його покину, він повіситься, бо не має більше заради чого жити. Як доказ, стрибав із висоти, ламав ноги. Я ходила до лікарні, провідувала і вірила тим погрозам.

Зосталася з ним із жалю. Потім ми все ж розійшлися, і він став таке розказувати... іншій бідолашній. А я зрозуміла, що і не кохала його по-справжньому. Тож не обов'язково, що ті погрози справжні. А щодо побиття, то, повір мені, якщо вже він перейшов одного разу межу, то битиме знову і знову.

Утікай від нього як найдалі!!! Ніхто не має права піднімати руку на тебе, дорослу людину! Вас ще нічого не зв'язує. Уяви собі, що ти вийшла за нього заміж, народилися діти. Піти тоді від нього буде ще важче. А він і далі тебе лупцює. Невже хочеш так жити?


• Міла Іванчук, домогосподарка, 25 років:

— У мене теж був такий ревнивий хлопець. Правда, він руки не розпускав, хіба морально міг допікати.

Свої ревнощі аргументував великою любов'ю. Коли до мене дзвонили друзі, він брав телефон і пояснював, що більше дзвонити не треба, бо у мене є хлопець. Якщо йшла гуляти з дівчатами — телефонував кожні 15 хвилин, казав, шо переживає.

Я кілька разів намагалась його покинути, але він так само казав, що накладе на себе руки, бо не зможе без мене жити. І ще заручився підтримкою моїх батьків, які дуже хотіли видати мене заміж.

І я здалась. Подумала, що це не так уже й погано, коли тебе так пристрасно люблять. Тепер ми одружені, є дитина. З дому я майже не виходжу, друзів нема, телефон мій на контролі з послугою "маячок". А чоловіка — ненавиджу! Коли бачу закохані пари — плакати хочеться. Чому в мене не так? А все тому, що не змогла дати вчасно відсіч і пустила все на самоплив.

Женіть його, розкажіть своїм батькам, що він вас б'є. Думаю, їм не потрібен такий зять. А самогубством він вас тільки лякає і ніколи цього не робить, бо самогубці ніколи не попереджають про свої наміри. Не жалійте його, бо вас потім ніхто не пожаліє!


• Ольга Гарбуз, учитель початкових класів, 42 роки:

— А я думаю, вам подобається, що вас б'ють. Ну є ж такі жінки-мазохістки, шо кулак люблять. Інакше б у вас і думки не було про подальше життя із таким мерзотником. Не здивуюся, якщо ви й провокуєте ті бійки.

Розійдетеся із цим хлопцем — знайдете такого ж психа, якщо не гіршого. А від нормальних чоловіків будете втікати, бо вам бракуватиме бурхливих сцен, скандалів і бійок. Проблема не в ньому, проблема у вашій голові, дорогенька. Дівчина при здоровому глузді не питала б, чи жити їй поруч із насильством.


• Надія Мельник, продавчиня, 48 років:

— Мій батько бив маму. Сильно, до крові. І нас із сестрою теж бив, коли напивався. Коли він помер від горілки, ми плакали на похороні від щастя.

Я присяглась собі ще малою, що ніколи не потерплю насильства. Вийшла заміж за милого, доброго хлопця, яки й не те що кулаком, а й словом не ображав. А через три роки він почав пити і розпускати руки. Вибивання дверей, міліція, ночівлі у сусідки, травматологічне відділення... Все це я пройшла сповна. Коли розлучались, узяла зі собою до судового залу трьох кремезних чоловіків із роботи — боялася, що чоловік і там на мене накинеться.

Я от що думаю: а ваш батько маму не бив? А вас? Може, ви виросли у такому середовищі й насильство не видається вам страшним? Повірте, нічого доброго у тих стосунках не буде.


• Софія Лютик, медсестра, 35 років:

— Все просто. Вас б'ють тому, що ви сама себе не любите. Дівчино, де ваша гідність?! Чи ви так прагнете заміж, що готові кидатись на шию хуліганові, насильникові, убивці? Що це за житгя, коли вам диктують, з ким спілкуватись, що робити? А ви що, неповноцінна? Самі не можете за себе вирішити?

Замисліться — ви ж уперто шукаєте аргументи, аби залишитись із вашим хлопцем: "покину — повіситься", "потім вибачається", "я його теж люблю"...

По-перше, вас не повинен турбувати шантаж: якщо він захоче вкоротити собі віку, то й так це зробить. І вашої провини в цьому не буде. Бо що це виходить: "Кохана, якщо не дозволиш себе побити, я помру". Так?

По-друге, вибачаються перед людиною, коли ненавмисне стають на ногу, а не коли свідомо б'ють в обличчя.

По-третє, зізнайтесь собі щиро: ви любите ту людину, котра вас б'є, чи того пристрасного і коханого хлопця, якого змалювали у своїй уяві? Зніміть нарешті з очей рожеві окуляри!

Дівчино, зробіть усе, аби полюбити себе. Здобувайте освіту, запишіться на танці, на плавання, у спортивну секцію чи ще там кудись. Станьте гарною, розумною, щасливою. Повірте, така дівчина не дозволить себе ударити. І десятою дорогою обходитиме покидька, який підняв руку...


• Аліна Скорикова, менеджер, 34 роки:

— Мій колишній мене бив. А тепер одружений з іншою, на яку навіть голос боїться підвищити. Взяв її з двома дітьми, спільних не мають. Живуть у сусідньому будинку, тож я частенько спостерігаю з вікна, як він рано-ранесенько на базар за покупками біжить, як тягне повні сумки додому. Кажуть, і прибирає вдома сам, і готує, і уроки з дітьми робить.

Для мене і досі загадка — як вона взяла його у руки, чим заманила, що він став, мов шовковий. Може, просто дуже її любить? А мене, отже, не любив ніколи. Тому й бив. І вас, дівчинко, теж не люблять, все те порожні балачки...


• Анна Сваричевська, юрист, 31 рік:

— Деякі жінки кажуть: "Б'є, бо любить". Маячня! Бо якщо йти за цією логікою, то найвищим проявом такого кохання є забиття жінки до смерті.

Я ще розумію, якби ви прожили разом 20 років, мали спільних дітей, у чоловіка щось "перемкнуло" вголові, він став агресивним. Тоді — так: сеанси у і психотерапевта, консультація невролога... Принаймні є якесь пояснення того, що ви погоджуєтесь тимчасово терпіти насильство і допомогти коханій людині. А ви ж навіть ще не одружені. То який сенс наражати себе на небезпеку? Питаєте, чи коханий зміниться? Ну, хіба що у гірший бік і стане з роками агресивнішим. Природна жорстокість, яку людина проявляє щодо слабших, з роками не вщухає. На жаль.

Думаю, у цих стосунків майбутнього немає. Можливо, з роками ви звикнете до приниження і побоїв і вважатимете, що так і потрібно жити. А може, коханому набридне вас лупцювати, бо ви ж із цим миритесь. Тоді він заскучає і піде шукати іншу, яка його боятиметься і жалітиме водночас. Ніколи не розуміла, як жінки можуть жити з такими покидьками?

Джерело: "Моя сповідь" №10(22)