Уже й забула, коли всміхалась

Хочу на прикладі свого життя застерегти людей від гріхів, які вчинила понад 20 років тому.

Вийшла заміж: у 1991-му. Роботи у селі не було, і ми з чоловіком поїхали шукати щастя до міста. Там і зайнялися бізнесом, їздили до Туреччини, Росії, Китаю. У мене ніколи не було вільного часу.

За декілька років зробила чотири аборти, хоча вже тоді були гроші, машина, власний будинок. Я й не помітила, як чоловік, котрого кохала понад усе на світі, почав віддалятися від мене. Ми розлучилися.

Нині я сама, без дітей, безнадії. Світ став чорним, я забула, коли всміхалася, живу в постійному жалю та болю. Сенс життя втрачено. Я готова їсти землю, тільки б повернути ті часи, коли могла мати свою родину, дітей.

Якщо Бог дає дітей, то дасть і на дітей. Не раджу нікому робити абортів, бо це важкий смертельний гріх. Хочу побажати всіммати стільки дітей, скільки дає Господь. Живіть у добрі та світлі, будьте щасливими й здоровими. Усіх вам благ земних!

м. Тернопіль

Джерело: "Моя сповідь №6(42) 2015"