Свекруха знущається, а чоловік мовчить.

Допоможіть утихомирити мою свекруху, вона щодня доводить мене до нервового зриву. І робить це навмисне.

Так вийшло, що мій майбутній чоловік зустрічався у молоді літа з моєю найкращою подругою Анною. Нині вона теж заміжня, ми дружимо сім 'ями. І все б нічого, та свекруха постійно дорікає, що Аня була б кращою дружиною для Андрія, аніж я. Говорить про це постійно. А днями сталося таке. Анна з чоловіком прийшли на мій день народження. Свекруха дістала альбом з фотографіями і почала демонструвати гостям знимки, на яких Андрій і Аня відпочивають на морі у студентські літа. Усім було дуже незручно. Я пішла на кухню плакати. Погодьтеся, це ж просто садизм якийсь!

Свекруха робить вигляд, що не розуміє, наскільки мені боляче і неприємно. Прошу чоловіка щось сказати їй, а він лише плечами знизує: "Не звертай на маму уваги, вона хвора". І це мене ранить найбільше. Андрій ніби й на моєму боці, а водночас не хоче псувати стосунки із мамою. І я навіть почуваюся виною у тому, що намовляю його на це. Але ж мусить бути якась межа, скільки мені терпіти?

Так, моя свекруха — інвалід, вона пересувається на милицях. І це причина, чому вона живе в нашій квартирі, а не у своїй. її помешкання на іншому кінці міста нині порожнє. Вона ніби й збирається туди повернутися, але все відтягує шумить. Мовляв, я стара, немічна, помру на самоті, невже вам мене не шкода? А я не можу викинути каліку зі своєї квартири. Не по-людськи це якось. Але жити так далі теж не можу".
Катерина Л., м. Кам'янець-Подільський

ОБГОВОРЮЄМО

• Марія Танчин, нотаріус, 54 роки:

— Як на мене, це абсолютно надумана проблема, якщо враховувати ваш із чоловіком вік. Точніше, це проблема, яку ви просто не бажаєте вирішити. Ваш чоловік, не знаю чому, не спробував поставити матусю на місце. Той факт, що вона його народила і виростила, не означає, що до кінця днів ця жінка має право диктувати свої умови. З ким жити, як жити... У всьому цивілізованому світі це називається втручанням в особисте життя. І немає нічого поганого в тім, щоб раз і назавжди поставити маму на місце. Пояснити чітко і твердо, що розмови — хто був би кращою парою для улюбленого синочка — недоречні та, зрештою, непристойні. Якщо вона має свою думку з цього приводу, то нехай тримає її при собі.

Іншими словами, ваш чоловік мав би вже давно поставити матері таку вимогу. І ви не повинні відчувати свою провину в тому, що просите його зробити це. Надто м'яка позиція вашого чоловіка — ось у чому біда. Тому спершу мусите поговорити з ним: чому він досі не захистив вас? Чого боїться? Чи, може, поділяє мамину думку? Мовчання — це знак згоди. Якщо так, то, мабуть, вам і справді краще дати йому волю, аби він вибрав собі за дружину ту, кого хоче його матуся. Мені цікаво, що на це відповість ваш благовірний?

• Антоніма Сич, учитель хімії, 38 років:

— Я так розумію, що вашій свекрусі не 90 років і вона не у повному маразмі. А отже, добре розуміє, що верзе нісенітниці. Чому вона це робить? Бо дістає насолоду, принижуючи вас. Вампір! Якщо ви справді не можете роз'їхатися з нею, вихід єдиний: платіть тією ж монетою.

Коли вона розповідає, як шкодує за колишньою дівчиною сина, скажіть: "Ой, мамо, певно ви маєте рацію... Ваша правда, і навіщо я розбила їхнє неземне кохання? А позвонімо Анні, запросимо на чай, поговоримо... Може, вона якраз повернеться до вашого сина? Андрійку, ти як вважаєш? (Це вже чоловіка голосно спитайте). Хочеш з Анею одружитися? А я б за її чоловіка заміж вийшла, з нас була б гарна пара. Може, поміняємось?" Говоріть це цілком серйозно і без нервів. Так, щоб свекруха не могла зрозуміти: смієтеся ви з неї чи справді хочете цього. Одне слово — знущайтесь! І діставайте від цього насолоду. Ну а як ще поводитися з тираном, який отруює ваше життя?

• Ольга Марчук, майстер манікюру, 23 роки:

— Недарма кажуть, що розумна свекруха знаходить доньку, а дурна — втрачає сина. Я думаю, у цій ситуації вам уже нічого не вдасться змінити. Якщо людина від самого початку налаштована до вас негативно, без поваги, то вже пізно щось виправляти. Як вихована людина, намагайтесь ставитися до свекрухи з повагою, будьте ввічливою. Але не проявляйте до неї жодних емоцій. Яка різниця, що вона собі там верзе? Адже чоловік думає інакше. Мені тут подумалось: як же мені пощастило зі свекрухою, яка стала для мене другою мамою і подругою! А вам щиро співчуваю, тримайтеся...

• Лілія Лук'янова, хореограф, 31 рік:

— Так, а чому це альбом із фотографіями колишньої пасії лежить на видному місці?! Упіч його! Або принаймні на антресолі, де деспот-інвалід не дістане. А чоловікові поставити питання руба: або мама поводиться по-людськи, або переїжджає до своєї квартири. І ти шукаєш для неї доглядальницю і оплачуєш її послуги. Якщо не погодиться — розлучення і дівоче прізвище. Ще не вистачало витрачати свої молоді літа на чиїсь примхи! Я б із такою свекрухою і дня не прожила.

• Стефанія Палійчук, продавчиня, 51 рік:

— Тут усі засуджують свекруху, але чому ніхто не подумає про її почуття? Ви кажете, що вона не повносправна. І тому не дивно, що почувається безсилою, нікому не потрібною, самотньою. Усі її вибрики — через нестачу уваги з вашого боку. Я не виправдовую матір вашого чоловіка. Але поводиться вона радше не як тиран, а як уперта й нерозумна дитина, котрій бракує ласки і доброго слова. Може, варто проаналізувати власну поведінку і бути трохи добрішою до свекрухи?

Крім того, у словах свекрухи може бути зерно правди. Розумію, вам це неприємно чути. Але чи справді ваші стосунки з чоловіком теплі, дружні? Чи дбаєте ви про нього? Готуєте сніданок? Прасуєте сорочки? Чи любите його врешті-решт? Може, його мати серцем відчуває, що між вами не все гаразд? Може, її насторожують якісь деталі, які проходять повз вашу увагу? Дайте чесну відповідь сама собі на це питання і тоді все стане на свої місця.

• Людмила Білоус, приватний підприємець, 44 роки::

—Я так розумію, що мама не лежача, а отже, постійний догляд їй не потрібний. І вихід є, причому дуже простий! Якщо вона боїться переїжджати у свою квартиру на іншому кінці міста, то здайте це житло в оренду! А для свекрухи знайдіть квартиру поблизу від вас. Ну або зробіть обмін. І все! Проблему вирішено: більше жодних претензій, знущань, усі живуть окремо, але близько одне від одного. Ходять у гості, п'ють чай. І всі щасливі!

• Мар'яна Ополоник, фармацевт, 42 роки:

— Ваша свекруха точно так би говорила й робила у тому випадку, якби Андрій одружився з Анною. Але тоді ідеалом невістки для неї були б ви, а не Анна. Нічого не вдієш, такий характер. Будь-яка мати, хто б там що не казав, завжди ревнує свого синочка до дружини. Але поводяться при цьому свекрухи по-різному: залежно від рівня інтелекту і культури. Вашу свекруху, як видно, Бог не наділив ні тим, ні іншим... То чи варто реагувати на її витівки так гостро й болісно?

Джерело: "Моя сповідь №5(41) 2015"