Канікули в селі

Мені щоночі сняться жахливі сни. Як мій дід знову і знову знущається з мене.

Уже ніколи не зможу назвати його дідусем.Хоч це й батько моєї матері, але я ненавиджу того чоловіка. Проклинаю себе за те що, стільки років терпіла забаганки старого збоченця. Якщо пекло існує, то цій людині прямо туди дорога.

ДІДУ, ЩО ТИ РОБИШ?

Тоді мені було десять років. Мама влаштувалася на нову роботу, а батько поїхав за кордон на заробітки. Почалися літні канікули, і вдома нікому було мене доглядати. Тож мама привезла мене у село до діда й бабусі. До цього я дуже рідко в них бувала: лише на великі свята, на Різдво чи Великдень. А тут мене чекали довгі три місяці в селі...

Перші дні минули швидко. Я допомагала бабусі випасати корову, збирала ягоди, працювала на городі. За кілька днів познайомилася з дівчатками-сусі-дками. Ми подружилися. Канікули стали веселіші. Адже після роботи гралася з новими подругами до пізнього вечора, потім приходила, випивала склянку молока і солодко засинала. Тиждень-другий, і червень добігав кінця. Мама час від часу дзвонила, питала, як справи, чи все гаразд. Я ж розповідала, що в селі мені дуже подобається. Правда, тоді ще не знала, яке пекло мене чекає.

Усе почалося тоді, коли бабуся поїхала до своєї рідної сестри у гості. Я залишилася сама з дідом на три дні. Якось уранці прокинулася, а старий уже приготував сніданок. Накупляв мені солодощів, ще й ляльку подарував. Потім сказав, що ми йдемо випасати корову і будемо засмагати. Розстеливши велике покривало, ми повдягалися на запашну іраву. Раптом дід зняв футболку і штани. Сказав, щоб і я роздягнулася — зняла своє рожеве платтячко, мовляв, так краще тіло засмагне. Я так зробила. Після цього дід не зводив з мене очей. Навіть кілька разів доторкнувся до мого живота, а потім до колін. Пояснив, що хотів спробувати, чи тіло добре нагрілося. Мала, наївна дитина, я нічого не розуміла і сприймала дідову поведінку як належне. Увечері ми прийшли додому. Я швиденько помилася і пішла у свою кімнату.

Раптом дід увійшов у кімнату і сказав: "Доню, ляжу біля тебе, бо щось не спиться". Старий влігся біля мене на невеликому дерев'яному ліжку й обійняв мене. Все було б добре, якби він не почав мене гладити. Спершу по голові, потім по плечах, далі по грудях. Я почала крутитися, натякнула, що мені не дуже зручно. Навіть більше, від діда дуже смерділо спиртним. Аж ні з того ні з сього дід зірвався з ліжка і почав кричати на мене. Сказав, щоб я негайно роздягнулася повністю. Не дочекавшись моєї реакції, підбіг і зірвав з мене сорочку, а потім почав здирати з мого тіла штанці. Я почала плакати. Мене аж трусило з переляку та й від холоду, бо стояла посеред кімнати, у чому мама народила. Тоді розлючений дід вийшов і замкнув мене.

Я ВСЕ РОЗКАЖУ МАМІ, БАБУСІ...

Наступного ранку, коли прокинулася, то одразу ж схопилася за двері. Вони були вже відчинені. Дід працював на подвір'ї. На столі мене чекали млинці й молоко. Я всілася на стілець і почала наминати сніданок, бо вже добряче зголодніла. Дідусь зайшов, привітався і поцілував мене в щоку. Я аж затремтіла від того. Та ми обоє вдавали, що нічого вчора не сталося. Вобідятрош-ки попрацювала на подвір'ї, потім прополола цибулю на грядці. Надвечір пішла до дідуся, аби той відпустив мене погуляти.

"Сьогодні ти нікуди не йдеш! Адже вчора була нечемна. Ти мене не слухала", — холодно відповів дід. Я розплакалася. Адже ми вже запланували зустрітися з подружками і побавитися. Та дід і слухати мене не хотів, вказав великим пальцем на двері й промовив, щоб я пішла у свою кімнату.

Так і зробила. Увімкнула телевізор і вляглася на ліжко. Увечері старий прийшов у хату. Повечеряв, помився і знову прийшов до мене. За собою замкнув двері. Скинув штани і сказав мені, щоб я дивилася на його статевий орган. Я ні слова не мовила, навіть не рухалася. Якась невідома сила втиснула мене в ліжко. Дід робив дивні рухи, потім після тієї процедури сказав, щоб я його повитирала. Я почала плакати. Та дід пригрозив: якщо я цього не зроблю, то він ніколи не відпустить мене на вулицю. Я ж казала, що розповім усе мамі й бабусі, та він тільки з того посміявся, мовляв, мені ніхто не повірить. А ще сказав, що дістану ременем за такі слова.

ДІД — У СІМ'Ї ГОЛОВА

Погрози діда не були безпідставними. Адже у нашій родині він справді був головою. Ні бабуся, ні мама, ні тато не могли прийняти важливого рішення без дідового погодження. Беззаперечний авторитет. Дідусь мав велику пенсію, а ще продавав городину, свиней, тож мав грубі гроші. Власне, мабуть, і через ці гроші він мав таку повагу в сім'ї. Адже завжди щедро обдаровував своїх рідних... Тож мовчки виконувала те, що він просив.

Наступного дня усе відбувалося так само. Дід знову самозадовольняв себе і змушував на це дивитися. Якщо ще перші рази я кричала і плакала, то тепер уже просто мовчки дивилася і чекала, коли він закінчить, аби увечері піти погуляти з подругами. Дід не бив мене, не робив намагань зґвалтувати чи ще щось. Просто я мусила дивитися на нього, інколи гладити, казати, як я його люблю, тощо. Щей досі в голові ці жахливі картини та запах алкоголю і сперми... Нарешті повернулася бабуся. Дідові домагання припинилися, але на кілька днів. Потім, коли бабуся випасала худобу, він заходив до моєї кімнати і все те жахіття повторювалося. Згодом після тих утіх він лишав у кімнаті гроші. Мала, дурна, я не розуміла, що дідусь мене просто купує...

МАМО, ПРОШУ, ТІЛЬКИ НЕ В СЕЛО!

Канікули закінчилися. Я так нікому й не розповідала про жахіття, які сталися зі мною у селі. Боялася діда. Та що там казати, його у нашій сім'ї боялися усі. Коли я прощалася з бабусею, то й дід прийшов, поцілував мене і запросив ще у гості. А мені було гидко навіть на нього дивитися. На очі наверталися сьози. Та коли я приїхала додому, про все забула. Школа, друзі, життя стало таким, як і раніше.

Через місяць мама сказала, що ми знову їдемо у село допомогти зібрати картоплю. А я розплакалася і сказала, що не поїду. Просила маму, щоб вона мене залишила в тітки або у друзів. Мама, звісно ж, розпитувала мене, чому я не хочу їхати у село, та я не могла сказати їй правду. Відмовчувалася. Лише якось випадково обмовилася, що ми з дідом не дуже ладимо, що він на мене кричить і що я не хочу його бачити.

"Не смій нічого поганого говорити на діда. Якби не він,. не було б у нас ні квартири, ні машини, узагалі нічого. Ходили б голодні та босі", — прокричала мама і почала пакувати мої речі. Вона й не підозрювала нічого про те, що сталося на канікулах. її агресія та поведінка ще раз мені продемонстрували, хто в нашій сім'ї головний. Вона дуже боялася образити чимось свого батька.

Тож, попри мій плач та нарікання, ми таки поїхали у село. Допомогли там зібрати врожай. Упродовж усього часу дідусь не зводив з мене очей, постійно підходив, обіймав, торкався мого волосся навіть при інших. Бабуся ходила й усе примовляла: "Дивіться, як він любить свою онуку". А мене нудило від такої любові. Адже я боялася опинитися з тією людиною наодинці. Наступного літа мама знову мене відіслала у село на канікули, щоправда, лише на місяць. Бо потім ми мали їхати з нею і з татом на море.

Упродовж того місяця з дідом усе повторилося. Знову почалося те пекло, ті домагання і знущання. Не описуватиму деталей, бо гидко й від самої думки. Так, це було жахливо. Нудить від самих спогадів. І це не припинялося. Потім, коли ми приїжджали в гості вже в наступні рази, дід завжди знаходив момент мене помучити. То у ліс з ним іди, то на город. І там мені доводилося роздягатися і дивитися на нього... Знову і знову я мала задовольняти його забаганки. Та раптово, десь через два роки, усе припинилося. Вочевидь, цього збоченця вабило лише дитяче тіло. А коли я почала підростати, цікавість зникла.

Нині, коли приїжджаю до нього в гості, ми не спілкуємося. Я хіба дивлюся на нього ненависним поглядом. При зустрічі навіть не цілую у щоку. Часто мені бабуся робить зауваження, мовляв, чоготакахоло-дна з дідом. Ая просто відмовчуюся.

Дитяча травма дає про себе знати й зараз. Довший час я не могла нормально спілкуватися з чоловіками. Ба більше, мені не хотілося з ними інтимної близькості. Мій стан стабілізувався після довгих розмов із психіатром. Проте навіть після такої психотерапії мені сняться жахіття, і я з острахом дивлюся на чоловіків.

А ще більше переймаюся за свою двоюрідну сестру, котрій недавно виповнилося лише 9 років. До речі, дідові — 58. її теж залишають на канікули у селі в діда й баби. Боюся, щоб цей негідник і з нею так не робив. Якщо я дізнаюся про таке, то вже точно не мовчатиму. Це хвора людина, її місце за гратами. А поки що Бог йому суддя.

Аліна, 19 років

Джерело: "Моя сповідь №4(40) 2015"