Зеленооке чортеня

Я досі не знаю, ким був п'ять років тому, — збоченцем і сволотою чи мені просто не пощастило з першим коханням.

Краще б я цього не робив. Але мій колега з автостанції Іван так щиро запрошував до себе в село! Були різдвяні свята, і в іншому разі я сидів би у своїй міській хаті сам, їв би розморожену піцу. А там - не тільки щедрий стіл, а й дискотека.

Катерина танцювала краще за всіх. Було видно, що вона відривається сповна. На вигляд — не більш як чотирнадцять. А які бісенята в зелених очах, з яким знанням справи вона відгортала волосся з чола! Коли танцювали повільний танець, від неї солодко пахло карамеллю. Я дізнався, що вона не місцева — приїхала з міста до тітки. Ми обмінялися номерами мобільних.

До міста їхали в одному автобусі. Поруч із дівчиною сиділа якась старша жінка — вочевидь, її мама. Катерина увесь час слухала музику через навушники, їла чупа-чупс і не звертала на мене уваги. А коли виходили на автостанції, знайшла момент і прошепотіла: "Подзвониш мені?".

На побаченні я відразу ж спитав, скільки їй років. Зауважив, що для п'ятнадцяти вона замала. "Я б тобі також не дала дев'ятнадцять!" — парирувала Катерина. У мене ще ніколи не було таких юних дівчат.

А коли вперше побачив її роздягнену — таку худеньку, з малесенькими грудьми (по суті, їх не було, лише припухлі соски), я зрозумів, що Катруся — ще зовсім дитина. Років, вочевидь, їй додавав ліфчик із поролоновими вставками, чоботи на підборах, косметика. На мить я відчув якусь дикість, сів на ліжку, затулив обличчя руками. Дівчинка торкнулася мене, спитала: "Тобі зле?" Обняла за шию, ніжно поцілувала, обдала карамельним диханням. "Треба випити!" — запропонував я і ще раз налив вина у склянки: їй грамів п'ятдесят, собі — по вінця. Вона випила і дзвінко розсміялася, лежала, закинувши руки за голову, і з цікавістю, вичікувально спостерігала за мною. У її зелених очах вистрибували знайомі бісенята...

Щоразу, коли ми це робили, я надягав презерватив. Знав, що це треба насамперед для Катрусі — щоб не завагітніла. Та й хто знає, яку підступну інфекцію міг підчепити від попередніх дівчат, вони всі були розбещені. Я не знав, що в моєї коханки ще навіть жодного разу не було місячного. І коли це сталося через два місяці після наших стосунків, відразу ж після сексу, вона дуже налякалася. Плакала, казала, що їй треба до лікаря. Завів її до платного кабінету, де роблять УЗ-діагностику, сказав, що я — старший брат, що наша мама у селі, а в малої якась проблема.

Лікарка наказала мені сісти за шторкою. Оглянула Катерину, спитала, скільки їй повних років. І я ледь не впав із крісла, коли почув: "Дванадцять із половиною". На щастя, гінеколог заспокоїла, що в Катерини зі здоров'ям усе гаразд, а кров — то нормально. Тепер так буде кожного місяця. Поцікавилася, чи вона знає про правила гігієни. Я боявся, що спитає й про статеве життя, і готовий був будь-якої хвилі втекти звідси, але цій жінці навіть на гадку не спало, що ця дівчинка — моя коханка. На прощання лікарка сказала: "Молодець, хороший брат!"

"Чому ти мені набрехала?!" — це було перше, що я запитав Катерину, щойно ми опинилися сам на сам. "Але ж ти повірив! І яка різниця: дванадцять чи п'ятнадцять? У будь-якому разі тепер я — справжня жінка".

Мама малої (так я називав Катрусю) справді часто їздила в село—допомагати старенькій тітці, і тоді дівчинка приходила ночувати до мене. А ще ми бачилися у вихідні. Смажили бульбу, кидалися подушками, дуріли... Чесне слово, поводилися так, як діти. Усе частіше мала вередувала, вона призвичаїлася, що я її балував солодощами, інколи купував щось з одягу. Питаю: "Що скажеш мамі про нову кофточку?" "Скажу, що подружка дала поносити" , — відповідала вона. Із розповідей Катерини я зрозумів, що стосунки в них із мамою не найкращі. Сваряться постійно. То через уроки, то через немитий посуд. Після того як батько кинув їх, жінка працює на двох роботах — цілий тиждень торгує на ринку, у будні ввечері ще прибирає в офісі. Мабуть, втомлюється, часу на доньку майже не лишається. Тому намагався по-своєму виховувати малу, розпитував, як у неї справи в школі, інколи навіть задачки за неї розв'язував.

А одного разу Катруся з'явилася серед тижня. Знервована, заплакана, з великим наплічником за спиною. Сказала, що розсварилася з мамою і та виставила її за двері. Була вже десята вечора, і я сказав: "Ну, добре, ночуй!" Був упевнений, що завтра вранці матір уже чекатиме її під школою, вони помиряться, і все буде так, як завжди. Але вночі прокинувся від того, що моя мала марить. Стогне, щось шепоче уві сні. Торкнувся голови — гаряча. Уранці збігав в аптеку за термометром — у Катрусі 39 градусів. Горло болить. Я накупив їй різних ліків, сиропів, наказав лікуватися і пішов на роботу. Ввечері приніс бульйонних кубиків — коли у дитинстві хворів, бабуся завжди поїла мене росолом з курки.

Увечері я переконав малу відповісти на дзвінок її мами — та телефонувала їй на мобілку весь день. Дівчинка сказала, що з нею все гаразд, що додому не хоче повертатися, що тепер вона житиме у друга. Матір пригрозила, що піде в міліцію і напише заяву про зникнення дитини. Я взяв слухавку і намагався переконати жінку, що з її до нькою все нормально, що зараз вона трохи хвора, а як одужає, почне ходити до школи. І нехай мама подумає, чи не надто тиснула на доньку. Мабуть, поганий із мене дипломат. Лише зачувши мій голос, мама малої розкричалася ще дужче. Обізвала мене сволотою. Я відімкнув телефон.

А ще я недооцінив погроз Катрусиної мами. Не знаю, де вона взяла мою адресу. Напевно, знайшла її в одному з доньчиних блокнотів. Через два дні вранці до мене додому ввалилася бригада міліціонерів. Подзвонила в двері жінка з відділу у справах неповнолітніх, а увірвалися шестеро. Мала ще спала, її розштовхали, наказали вбиратися. Катерина розплакалася. Головний з міліціонерів сказав мені, що я вляпався по самі вуха. . Не буду розповідати, що пережив у слідчому ізоляторі, як мене пресував слідчий, вимагав у деталях описувати наші з малою стосунки. Ніхто з ментів не повірив, що я справді кохаю цю дівчину, що вона зі мною з доброї волі, обзивали мене збоченцем. Та найгірше було на ставці віч-на-віч. Я хвилювався, що мала буде плакати, кинеться мені на шию, її відриватимуть від, мене... А вона була такою байдужою, якою ніколи її не бачив. В очі не дивилася. На всі запитання слідчого відповідала спокійно і ствердно, навіть на те, в якому він запитав, чи я її змушував до статевого контакту. Мабуть, її залякали.

Мене засудили за статтею "статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості" та "розбещення неповнолітньої". Я сподівався, що Катерина прийде на суд і там нарешті розповість, як усе було насправді. Уявляв, що буде як у кіно: з мене знімуть наручники і звільнять у залі суду. Або ж дадуть відтермінування. Однак дівчина не прийшла. За неї говорили матір і якась жінка зі служби у справах неповнолітніх. А ще був експерт, котрий сказав, що дівчинка, зважаючи на вік, не усвідомлювала наслідків близькості.

...У колонії я пробув п'ять років. Дав собі слово, що виживу, і вижив. Багато читав, на слюсаря-газозварювальника вивчився. Та нова професія на волі не знадобилася. Влаштувався вантажником у супермаркет — на попередню роботу і не пхався. Дільничний інспектор попередив, що пильно за мною стежитиме і що в моїх інтересах не заглядати на малолітніх...

Катрусю я побачив випадково—у "Макдональдзі" вона з подружкою стояла в черзі зліва від мене. Зауважив: підросла, погладшала, навіщось волосся зістритла і вставила "тунелі" у вуха. Почула мій голос, рвучко обернулася, глянула спідлоба. Я впізнав ці зелені бісенята... Зашарілася. "Хто це?" — зацікавилася її приятелька. — "Так, ніхто!"

...Тепер я живу з дівчиною, котра працює в супермаркеті касиром, їй дев'ятнадцять. Через те що Олена худенька, малого зросту і виглядає на шістнадцять, навіть попросив її мені паспорт показати, коли ми вперше прийшли на каву. Вона сприйняла це як комплімент.

Я досі не знаю, ким був п'ять років тому: збоченцем-педофілом, як називали мене в міліції і колонії, сволотою, як кричала мама малої, чи мені просто не пощастило з першим коханням...

Руслан, 24 роки

Джерело: "Моя сповідь №6(30) 2014"