З копійками до бога не можна?

"Живу я на межі Волинської і Львівської областей, пенсіонерка. У нашому селі є три конфесії, тая ходжу до православної церкви. Служби у нашому храмі підносили мій дух і зміцнювали віру в Бога. Заспокоювали в скорботі душу. Але одного разу в моїй душі оселилось розчарування.

До нас на парафію прийшов молодий священик. Дяк, який прослужив у церкві 24 роки, якось захворів, а отець, не чекаючи його одужання, не підтримуючи у хворобі, сам, без згоди парафіян, усунув його від справ і поставив на це місце свою сусідку.

Рік тому помер мій чоловік. Покійний був гарний сім 'янин, виховав трьох дітей. Мав повагу в селі. Цілий рік він перебував в лікарнях Львова. До міста мені їздити було далеко. Тому я часто залишала гроші, а йому товариші по палаті купували медикаменти, їжу. Решту він скидав у торбинку і так назбирав багато копійок. Це були мої сльози. Щоразу, йдучи дохраму, я купувала за ці копійки свічку і ставила, коли молилася за здоров 'я. Тоді мені ставало легше на душі. Та одного дня ця жінка- "дяк "принизила мене перед священиком. Вона сказала: "І не соромно тобі за копійки купувати свічку?"

Цей епізод ранив мою душу, а ще більше вразила поведінка священика, який стояв і мовчав, замість того, щоб сказати, що основне — молитва, а не гроші. Можливо, цейлист буде повчальним для молодих священиків, бо ж вони наставники на добрі діла і сіячі Божого слова".

Зіна Миколаївна, Сокальський район, Львівська обл.

Джерело: "Моя сповідь №3(27) 2014"