Пекло на землі

"Життя кидало мене, як човен під час шторму. Заміж я вийшла невдало. Чоловік був непутящий, ще й гультяй. Мої спроби навернути його до нормального життя були марні. Він все робив, як сам хотів. Я його й просила, й благала, але це не допомагало. Подала на розлучення, коли діти були ще зовсім малими. Й далі усю важку ношу життя несла сама. У мене була мета — поставити дітей на ноги, дати їм освіту. На чоловіків я більше навіть не дивилася.

Було дуже важко. Діти хворіли, садок, школа, робота — це єдине, що я бачила у своєму житті. Віддавала всю себе дітям та роботі. А життя летіло, як водоспад. Незчулася, як діти виросли та й почали жити вже зі своїми сім 'ями. У мене залишилася тільки робота. Та ось начальник розрахувався, і на його місце прийшов інший. Молодий та гордий. Чомусь із першого ж дня незлюбив старих працівників. Він був ласкавий до молодих, які навідувалися до нього в кабінет та розповідали про всіх і про все. "Тиснув " він на мене, ображав. Вигадував усілякі побрехеньки, щоб тільки завдати болю.

Я терпіла, плакала, але ж потрібно доробити до пенсії. Дочекалася її та й розрахувалася. Нарешті минули мої митарства. Та що залишилося у мене?

Лише пустка та душевний біль...

Шановні жінки! Незважаючи на роботу, дітей, не залишайтеся самі. Шукайте хорошого чоловіка, опору та порадника в житті. Будьте щасливі!"

Мирослава

Джерело: "Моя сповідь №3(27) 2014"