Молитва за 1 700 гривень

"Усе почалось дуже давно, навіть не знаю, яку дату вважати початком наших страждань. Коли ми поховали тата, мама залишилась з п'ятьма дітьми на руках. Утім вона працювала зранку до вечора, і старші здобули освіту — сестри стали вчительками, брат — електриком. І все нібито добре, допоки брат не почав заглядати в чарку. Уже більш як десять років бездумно пиячить, піднімає руку на маму. Вона часто засинає на горищі, у стодолі чи літній кухні. Згодом в однієї сестри "зник" чоловік — поїхав на заробітки і не повернувся, в іншої — чоловік теж: почав пиячити. Останньою краплею стало те, що до чарки почала заглядати ймама — на старості літ і вона зламалася...

За що нам таке життя, такі випробування? Ми ж віримо в Бога, ходимо доцеркви, молимося, пишемо на здоров'я і за відвернення від спиртного.

І тут моя сестра, ні з ким не порадившись, поїхала до знахарки. Бо від когось почула, що та чийогось чоловіка від горілки відвернула. "Чому так пізно звернулися? Та вам пороблено ще за бабці, а зараз сусідки вам воду мертву підливають і роблятьусе, щоб не булоу вас продовжувача роду. Вони в брата вкрали білизну і шапку, щоб потомства не було і щоб голова не думала, щоб спився. І тато ваш не своєю смертю помер, то йому поробили злі сусідки, адже заздрили: бо добре з мамою жив, поважав, роботу добру мав". Моя сестра приховано на диктофон усе те записала, аби дати нам послухати.

Знахарка запевнила, що зможе допомогти, "поставити захист" на кілька років проти порчі та чарів, а для цього треба написати імена всіх членів родини, щоб і на них не перейшло горе. Нарахувала нас 12 осіб, із допомогою невідомо яких хитромудрих формул обчислила суму 1700 гривень, яку віднесе(!) священику, а він, своєю чергою, буде кожен день молитися. Звісно, грошей сестра немала, бо зараз безробітна, тому прийшла до мене. А зранку поїхала до тієї знахарки, відвши гроші й повернулася піднесена, бо та їй пообіцяли "покращення вже сьогодні".

Як ви, мабуть, здогадалися, ніякого "покращення" не настало, усе без змін: пиячить брат, пиячить мама. І нема вже сили з цим боротися, єдина надія на Бога... Люди добрі, звертаюся до вас: не ходіть до знахарок, ворожок, екстрасенсів. Ходіть краще до церкви і вірте ще сильніше".

Олена, м. Львів

Джерело: "Моя сповідь №3(27) 2014"