Медовий місяць на пасіці

"Нікому не розказую про свою долю, але вам розповім.

...Базарний день у Жовкві в суботу. Я вибираю мед, думаю, який купити—липовий, гречаний, з цвіту акації, квітковий. Продавець, хлопець років двадцяти, а мені—дев'ятнадцять. Купила в нього мед квітковий — познайомилися. "Мар'ян " — "Дуже приємно, мене Маряна звати ". Хлопець побачення призначив...

Ми ціле літо зустрічалися, а в серпні тихенько в церкві повінчалися — на комсомольське весілля грошей не було. Медовий місяць провели на пасіці — мене жодна бджола не вжалила. Мар'ян жартував: "Ти мов квітка — це добра прикмета...". Місяць пролетів як один день. Поїхав Мар'ян на заробітки, у тайгу. Не було від нього ні слуху ні духу —рік, два, три. Друзі, рідні, знайомі почали радити мені: виходь заміж, твій Мар'ян, мабуть, живе в Росії з іншою, бо посивієш сама...

Почав до мене свататися капітан Аркадій — одружилися, зареєстрували шлюбу загсі, народилися діти. А тут невідь-звідки з'явився Мар'ян, побився з моїм Аркадієм, зірвав йому погони. Тюрмою запахло для Мар'яна, пішла я до нього і сказала: їдь ти в тайгу назад, бовтюрму сядеш і надовго. Поїхав, слава Богу... А ми з моїм капітаном подалися в Берлін, потім жили в Ленінграді п'ятьроків, згодому Криму.

Коли чоловіквийшов на пенсію, повернулися до Жовкви, у місто нашої молодості. Одного разу на базарі побачила продавця меду — впізнала Мар'яна. Зустріч була бентежна. У нього сім'я, діти і внуки. Відтоді на восьме березня щовесни в мене на підвіконні були квіти, коробка цукерок, інколи шампанське від Мар'яна. Чоловік казав жартома: "Не забув тебе твій козак на солодкім меду".

А потім прийшла до мене біда: помер мій чоловік, не стало сина — найважче ховати рідних і надії... Я лишилася сама, діти розлетілися по світу. На вулиці якось зустріла дружину Маряна. Хотіла уникнути зустрічі, але зрозуміла, що вона хоче щось мені сказати. Привітавшись, зізналася, що дуже хвора, ото саме йде з лікарні. А через якийсь час і вона відійшла у вічність.

Тепер Мар'ян мені у всьому допомагає. Як була в лікарні, провідував мене, мед приносив.

Діти кличуть мене в Санкт-Петербург, але я з України нікуди не поїду, тут, на Жовківщині, моє коріння, могили моїх рідних. Тільки й радості в житті, коли ми разом з Мар'яном — тоді я щаслива. Точніше, ми щасливі вдвох. Кожної суботи в базарний день Мар'ян мед продає, а біля нього завжди і я, його Мар'яна... Час — великий справедливий суддя, розставить все на місця. Але як його бракує..."

Мар'яна, 59 років

Джерело: "Моя сповідь №5(29) 2014"